Ісапа (1ra. Sección de Izapa)
Ісапа — археологічна зона на території штату Чіапас (Мексика), неподалік від кордону із Гватемалою. Місце існування потужного політичного і культурного центру південної Месоамерики бл. 1500 рік до н. е. — 1200 рік н. е. Отримала назву у дослідників за річкою Ісапа, що проходить неподалік. Дослідження історичних меж ісапської культури на тепер тривають.
Ісапу в часовому і в просторовому відношенні розміщають між ольмеками і мая. Усю територію позначено латинськими буквами від A до H. Групи A, B, C, D, E, G і Н розташовані навколо центральної площі ділянки, на західному березі річки Ісапа, група F знаходиться в північній частині. Групи A, B, C, D, E, G і Н відповідають 300-50 рокам до н. е., група F — 50 року до н. е. — 100 року н. е.
Розмір території в поперечнику складає 2 км. На думку низки дослідників засновано воно близько 1500 років до н. е. Спочатку, на думку низки вчених, як торговельний пункт-факторія ольмекського об'єднання (це поки що залишається гіпотезою). Згодом тут розвинулася власна політична та економічна культура, традиції архітектури, скульптури та гончарства.
Спочатку центром поселення була територія біля кургану 30, розташованого на північному боці Групи В. У 850—100 роках до н. е. перетворюється на релігійний і політичний центр. Розквіту це місто досягло між 650 роком до н. е. та 100 роком н. е. Цьому сприяв занепад міст ольмеків, зокрема Ла-Венти. В цей час населення складало 10 тис. осіб. Найвищого піднесення і могутності досягла у період з 300 року до н. е. до 50 року н. е., ставши домінуючою державою в південній Месоамериці. Область Ісапи залишалася населеною увесь пізній класичний період. З 100 року н. е. починається поступовий занепад, що посилюється конкуренцією з боку міста-держави Камінальхуйу. З 250 року територія біля групи F виявляється залишено. Остаточно Ісапа знелюдніла після 1200 року.
В подальшому ця місцина увійшла до складу Імперії ацтеків, які дали їй назви Шоконочко.
Ісапу в часовому і в просторовому відношенні розміщають між ольмеками і мая. Усю територію позначено латинськими буквами від A до H. Групи A, B, C, D, E, G і Н розташовані навколо центральної площі ділянки, на західному березі річки Ісапа, група F знаходиться в північній частині. Групи A, B, C, D, E, G і Н відповідають 300-50 рокам до н. е., група F — 50 року до н. е. — 100 року н. е.
Розмір території в поперечнику складає 2 км. На думку низки дослідників засновано воно близько 1500 років до н. е. Спочатку, на думку низки вчених, як торговельний пункт-факторія ольмекського об'єднання (це поки що залишається гіпотезою). Згодом тут розвинулася власна політична та економічна культура, традиції архітектури, скульптури та гончарства.
Спочатку центром поселення була територія біля кургану 30, розташованого на північному боці Групи В. У 850—100 роках до н. е. перетворюється на релігійний і політичний центр. Розквіту це місто досягло між 650 роком до н. е. та 100 роком н. е. Цьому сприяв занепад міст ольмеків, зокрема Ла-Венти. В цей час населення складало 10 тис. осіб. Найвищого піднесення і могутності досягла у період з 300 року до н. е. до 50 року н. е., ставши домінуючою державою в південній Месоамериці. Область Ісапи залишалася населеною увесь пізній класичний період. З 100 року н. е. починається поступовий занепад, що посилюється конкуренцією з боку міста-держави Камінальхуйу. З 250 року територія біля групи F виявляється залишено. Остаточно Ісапа знелюдніла після 1200 року.
В подальшому ця місцина увійшла до складу Імперії ацтеків, які дали їй назви Шоконочко.
